Здравствуйте, в этой статье мы постараемся ответить на вопрос: «Закон україни про охорону тварин». Также Вы можете бесплатно проконсультироваться у юристов онлайн прямо на сайте.
Содержание:
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 15 грудня 2009 року N 1759-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5456-VI
(зміни, передбачені пунктом 17 розділу І Закону України
від 16 жовтня 2012 року N 5456-VI, в частині положень, які стосуються
передачі повноважень від територіальних органів центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику
у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласним,
Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям,
органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим,
набирають чинності з 19 травня 2013 року),
від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 9 квітня 2014 року N 1193-VII,
від 2 березня 2015 року N 222-VIII,
від 9 квітня 2015 року N 322-VIII,
від 9 квітня 2015 року N 323-VIII,
від 10 листопада 2015 року N 766-VIII,
від 7 лютого 2017 року N 1832-VIII,
від 22 червня 2017 року N 2120-VIII,
від 14 січня 2020 року N 440-IX
Цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
Про захист тварин від жорстокого поводження
Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах:
жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону;
заборона жорстоких методів умертвіння тварин;
відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;
утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.
Забороняється використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.
Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян.
Виховання гуманного ставлення до тварин передбачає формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури громадян.
Виховання гуманного ставлення до тварин забезпечується шляхом викладання курсів з екологічної етики та гуманного ставлення до тварин у дошкільних навчальних закладах, у системі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.
При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу.
Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин.
При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин.
Транспортування тварин різних видів проводиться роздільно, за винятком таких їх видів, які природно контактують один з одним або є нейтральними один до одного.
Загиблі тварини і ті, що не підлягають подальшому транспортуванню, повинні бути усунуті від інших на першій же стоянці.
Правила транспортування тварин затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Перевезення тварин у транспорті загального користування здійснюється відповідно до правил перевезення тварин у транспорті загального користування.
При поводженні з тваринами не допускається:
використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.
Стаття 16. Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища
З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в України створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.
Стаття 34. Завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища
Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
О защите животных от жестокого обращения
Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних ресурсів
Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.
Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення
До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:
Стаття 65. Зони надзвичайних екологічних ситуацій
Рішенням Верховної Ради України окремі території республіки можуть оголошуватись зонами екологічної катастрофи, зонами підвищеної екологічної небезпеки чи відноситись до інших категорій зон надзвичайних екологічних ситуацій.
Зонами екологічної катастрофи оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.
Стаття 67. Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища
Спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, арбітражним судом, Радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.
Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.
Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
- Сторінка
- Обговорення
Вплив людини на природу. Природокористування. Закон України про охорону природи
- Читати
- Перегляд
- Переглянути історію
- Для консультанта
- Експерти
- Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища
Поняття охорони навколишнього природного середовища, основні принципи та завдання. Права та обов’язки громадян та органів державної влади щодо охорони навколишнього середовища. Законодавство в цій галузі, відповідальність за порушення вимог законодавства.
контрольная работа [36,4 K], добавлен 15.03.2010
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 19 березня 2009 року N 1158-VI,
від 21 січня 2010 року N 1827-VI,
від 21 квітня 2011 року N 3282-VI,
від 12 травня 2011 року N 3325-VI,
від 16 червня 2011 року N 3530-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5456-VI
(зміни, передбачені пунктом 13 розділу І Закону України
від 16 жовтня 2012 року N 5456-VI, в частині положень, які стосуються
передачі повноважень від територіальних органів центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику
у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласним,
Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям,
органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим,
набирають чинності з 19 травня 2013 року),
від 9 квітня 2014 року N 1193-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
від 28 грудня 2014 року N 77-VIII,
від 9 квітня 2015 року N 322-VIII,
від 7 лютого 2017 року N 1829-VIII,
від 7 лютого 2017 року N 1832-VIII,
від 23 травня 2017 року N 2059-VIII
(зміни, внесені Законом України від 23 травня 2017 року N 2059-VIII,
вводяться в дію з 18 грудня 2017 року),
від 6 вересня 2018 року N 2530-VIII,
від 14 січня 2020 року N 440-IX(У тексті Закону: слова «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів» в усіх відмінках замінено словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища» у відповідному відмінку; слова «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання», «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства» в усіх відмінках замінено відповідно словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства», «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства» у відповідному відмінку; слова «орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів», «орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства та полювання», «орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів і мисливського господарства та полювання» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища», «орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового та мисливського господарства», «орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і лісового та мисливського господарства» у відповідному відмінку і числі; слова «територіальними органами», «та їх територіальні органи», «та їх територіальних органах», «і його територіальними органами» виключено згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5456-VI)
Державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, інші уповноважені органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
(частина перша статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5456-VI)Органам місцевого самоврядування законами можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Про охорону прав на знаки для товарів і послуг
Документами на право полювання є:
посвідчення мисливця;
щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;
дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);
відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю);
паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.
(абзац шостий частини першої статті 23 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1827-VI)Організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання», іншими нормативно-правовими актами.
Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності допускається тільки без вилучення та знищення тварин і без погіршення середовища їх існування.
Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності здійснюється за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.
Порядок і вимоги щодо охорони, використання і відтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин визначаються законом про Червону книгу України.
Види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні.
Визначення видів і встановлення порядку охорони, використання і відтворення тварин, занесених до зазначених переліків, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, з урахуванням науково обгрунтованих експертних висновків.
Правила добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
ЗАКОН УКРАЇНИ Про тваринний світ
Дія цього Закону поширюються на підприємства, установи, організації інших юридичних а також фізичних осіб, що утримують собак та котів на території населеного пункту.
Дія цього Закону не поширюється на установи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального виконавчого органу влади в галузі митної справи.
Власникам тварин забороняється:
утримувати собак та котів у місцях загального користування (коридорах, приміщеннях підвального типу, на сходах, горищах тощо);
утримувати собак незареєстрованими належним чином;
з перевищенням фізіологічного навантаження;
займатися розведенням тварин з уродженими вадами, генетично та фізіологічно несумісних, при неможливості подальшого утримання і влаштування потомства.
Регулювання чисельності безпритульних тварин здійснюється у встановленому порядку методами, що виключають жорстокість.
Стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства у сфері
утримання домашніх тварин
Порушення законодавства у сфері утримання домашніх тварин тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Внести до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» такі зміни:
1) абзац 11 статті 1 викласти в такій редакції:
«жорстоке поводження з тваринами — дії, що протирічать нормам, встановленим нормативно-правовими актами, спрямованими на захист тварин від жорстокого поводження та спричиняють тваринами біль, каліцтво, травми, страждання, стрес, призводять до їх передчасної загибелі».
2) статтю 9 виключити;
3) статтю 22 викласти в такій редакції:
«Правила утримання тварин визначаються органом місцевого самоврядування.
Закон України «Про міліцію»
- Банківська діяльність
- Біржова діяльність
- Бюджетний менеджмент
- Гроші та кредит
- Облік та аудит
- Ревізія та контроль
- Страхування
- Фінанси
- Економіка підприємства
- Економіка праці
- Економічна безпека
- Економічна теорія
- Історія економіки та економічних вчень
- Міжнародна економіка
- Організація виробництва
- Статистика
- Ціноутворення
- Аграрне право
- Адміністративне право
- Господарське право
- Екологічне право
- Земельне право
- Інформаційне право
- Історія держави та права
- Криміналістика та кримінологія
- Кримінальне право
- Прокурорський нагляд
- Сімейне право
- Теорія держави та права
- Трудове право
- Електронна комерція
- Державне управління
- Інвестиційний менеджмент
- Інноваційний менеджмент
- Контролінг
- Логістика
- Маркетинг
- Менеджмент
- Сервісний менеджмент
- Стратегічний менеджмент
- Торгова справа
- Управління персоналом
- Управління потенціалом
- Управління проектами
- Управління ризиком
- Фінансовий менеджмент
Про раціональне використання, відтворення, охорону тваринного світу
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу, діяльності юридичних і фізичних осіб у сфері мисливського господарства та полювання.
Стаття 4. Державне управління та регулювання у сфері раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу
Державне управління та регулювання у сфері раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, належить:
встановлення порядку видачі посвідчення мисливця;
затвердження правил державного обліку мисливських тварин і обсягів їх добування;
встановлення порядку проведення упорядкування мисливських угідь;
встановлення порядку організації обліку племінних собак мисливських порід, реєстрації собак мисливських порід, видачі на підставі племінних книг родоводів та паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих тварин;
встановлення порядку реєстрації мисливських трофеїв, форми та порядку видачі трофейних листів;
встановлення порядку здійснення полювання та правила поводження з мисливською зброєю під час полювання;
встановлення порядку натаскування, наганяння, муштрування, польових випробувань і змагань собак мисливських порід, інших ловчих тварин;
встановлення типової форми картки на добування мисливських тварин, типової форми журналу обліку видачі карток на добування мисливських тварин та добутих за ними мисливських тварин та порядку його ведення;
затвердження положення про громадських мисливських інспекторів;
затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів та навчальних програм з питань ведення мисливського господарства та здійснення полювання, мисливського собаківництва, використання собак мисливських порід та ловчих тварин під час полювання.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, у сфері мисливського господарства та полювання, належить:
організація ведення обліку чисельності і обсягів добування мисливських тварин;
видача посвідчення мисливця;
підготовка та реалізація проектів планів переселення мисливських тварин, організація роботи з їх штучного відтворення;
прийняття рішення про припинення полювання у випадках, передбачених законом;
розроблення в межах своїх повноважень нормативно-правових актів та навчальних програм у сфері мисливського господарства та полювання, мисливського собаківництва, використання собак мисливських порід та ловчих тварин під час полювання.
До повноважень обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері у сфері раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу належить:
забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері раціонального використання, відтворення та охорони мисливських тварин, розвитку мисливського господарства та полювання;
погодження в установленому порядку в межах своїх повноважень документів з питань надання у користування мисливських угідь;
взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань мисливського господарства та полювання.
Закон України Про захист тварин від жорстокого поводження
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад у сфері раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу належить:
затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства та полювання;
вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь відповідно до цього Закону.
Право на полювання в межах мисливських угідь мають громадяни України та іноземці, які досягли 18-річного віку та які одержали в установленому порядку документи на право полювання.
Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які одержали в установленому порядку дозвіл на право користування цією зброєю.
Іноземці здійснюють полювання на території України відповідно до цього Закону. Документи на право полювання, видані відповідними органами інших держав, чинні на території України.
Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір плати за надані їм послуги і добуту продукцію полювання можуть визначатися відповідними договорами, що укладаються між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мисливських угідь.
- Акти антикорупційного законодавства
- Нормативні та організаційно-розпорядчі документи Апарату Верховної Ради України з питань запобігання корупції
- Інформаційно-довідкові матеріали
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 10 листопада 1994 року N 234/94-ВР,
від 24 березня 1999 року N 557-XIV,
від 7 лютого 2002 року N 3033-III,
від 7 лютого 2002 року N 3047-III,
від 15 травня 2003 року N 743-IV,
від 10 липня 2003 року N 1096-IV,
від 19 лютого 2004 року N 1528-IV,
від 1 липня 2004 року N 1961-IV,
від 16 грудня 2004 року N 2249-IV,
від 19 січня 2006 року N 3370-IV,
від 24 вересня 2008 року N 586-VI,
від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
від 17 березня 2011 року N 3163-VI,
від 5 липня 2011 року N 3565-VI,
від 9 грудня 2011 року N 4103-VI,
Митним кодексом України
від 13 березня 2012 року N 4495-VI,
Законами України
від 20 березня 2012 року N 4555-VI,
від 22 березня 2012 року N 4621-VI,
від 5 липня 2012 року N 5081-VI,
від 5 липня 2012 року N 5085-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5316-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
від 20 листопада 2012 року N 5502-VI,
від 13 березня 2014 року N 877-VII,
від 9 квітня 2014 року N 1193-VII,
від 29 травня 2014 року N 1283-VII,
від 3 червня 2014 року N 1303-VII,
від 28 грудня 2014 року N 71-VIII,
від 2 березня 2015 року N 222-VIII,
від 14 липня 2015 року N 596-VIII,
від 14 липня 2015 року N 597-VIII,
від 23 грудня 2015 року N 901-VIII(Зміни, передбачені Законом України від 16 січня 2014 року N 723-VII, внесені не будуть у зв’язку з втратою чинності Законом України від 16 січня 2014 року N 723-VII згідно із Законом України від 28 січня 2014 року N 732-VII) (У тексті Закону слова “дорожньо-транспортна подія” в усіх відмінках і числах замінено словами “дорожньо-транспортна пригода” у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 24 вересня 2008 року N 586-VI) (У тексті Закону слова “уповноважений орган Міністерства аграрної політики України” в усіх відмінках замінено словами “центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі” у відповідному відмінку згідно із Законом України від 5 липня 2011 року N 3565-VI) (У тексті Закону слова “центральні органи державної виконавчої влади”, “центральні органи державної виконавчої влади України”, “підрозділи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України”, “Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України”, “центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі”, “Міністерство охорони здоров’я України” в усіх відмінках та числах замінено відповідно словами “центральні органи виконавчої влади”, “відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху”, “Міністерство внутрішніх справ України”, “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі”, “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я” у відповідному відмінку та числі згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI) (У тексті Закону слова “спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту” в усіх відмінках замінено словами “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту” у відповідному відмінку згідно із Законом України від 20 листопада 2012 року N 5502-VI) Цей Закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Частину другу статті 3 виключено
(частина друга статті 3 у редакції
Закону України від 16.10.2012 р. N 5459-VI,
виключено згідно із Законом України
від 23.12.2015 р. N 901-VIII)(стаття 3 у редакції Закону України
від 24.09.2008 р. N 586-VI)До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить:
підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України;
абзац третій статті 4 виключено
(згідно із Законом України
від 16.10.2012 р. N 5459-VI)абзац четвертий статті 4 виключено
(згідно із Законом України
від 16.10.2012 р. N 5459-VI)розробка і затвердження державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, вимог екологічної безпеки, а також програм координації використання всіх видів транспорту загального користування (автомобільний, залізничний, повітряний, водний);
фінансування, керівництво і контроль за виконанням державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;
координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об’єднань та місцевого самоврядування у сфері дорожнього руху, а також вимог екологічної безпеки;
контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;
визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки;
встановлення єдиних вимог щодо проектування, будівництва, реконструкції, ремонту, утримання та охорони автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, затвердження програм їх будівництва;
встановлення єдиних вимог щодо конструкції та технічного стану транспортних засобів, що експлуатуються в Україні;
визначення порядку видачі сертифікатів на здійснення діяльності, пов’язаної з виготовленням, ремонтом і експлуатацією транспортних засобів, перевезеннями вантажів і пасажирів, підготовкою водіїв, будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, іншими видами діяльності, що впливають на безпеку руху;
(абзац дванадцятий статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 222-VIII)визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов’язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб’єктами господарювання права на здійснення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (далі – суб’єкти проведення обов’язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом;
(статтю 4 доповнено абзацом тринадцятим згідно із
Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI,
абзац тринадцятий статті 4 у редакції
Закону України від 05.07.2011 р. N 3565-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.12.2015 р. N 901-VIII)визначення порядку оформлення і видачі погоджень та дозволів, надання інших послуг, пов’язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також визначення розміру плати за оформлення і видачу таких погоджень та дозволів, надання відповідних послуг;
(статтю 4 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із
Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI)встановлення правил приймання іспитів із знань Правил дорожнього руху і навичок керування транспортними засобами;
(статтю 4 доповнено абзацом п’ятнадцятим згідно із
Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI)встановлення єдиних вимог і затвердження типових навчальних програм для учасників дорожнього руху, формування належної дорожньої культури та організація навчання різних груп населення правил дорожнього руху;
(статтю 4 доповнено абзацом шістнадцятим згідно із
Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI)визначення порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
(статтю 4 доповнено абзацом сімнадцятим згідно із
Законом України від 23.12.2015 р. N 901-VIII)Джерелами фінансування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.
(назва статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI)До компетенції органів влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:
(абзац перший статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI)прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, за винятком тих, що належать до компетенції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;
затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;
державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, за діяльністю підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання щодо планування та виконання заходів з безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;
формування фондів для фінансування державних програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;
забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;
керівництво діяльністю по організації дорожнього руху;
організація навчання населення Правил дорожнього руху, проведення виховних заходів серед різних соціально-вікових груп населення щодо його безпеки;
організація підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів і розвиток мережі відповідних навчальних закладів;
організація та здійснення заходів для своєчасного забезпечення потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод екстреною медичною допомогою безпосередньо на місці події та їх транспортування для надання подальшої медичної допомоги до відповідних закладів охорони здоров’я;
створення умов для виконання бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги встановленого Кабінетом Міністрів України нормативу прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до пацієнта;
(абзац десятий статті 5 замінено двома абзацами
згідно із Законом України від 05.07.2012 р. N 5081-VI,
у зв’язку з цим абзаци одинадцятий – п’ятнадцятий
вважати відповідно абзацами дванадцятим – шістнадцятим)організація та фінансування заходів, пов’язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;
керівництво роботою по пропаганді безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;
контроль за справлянням державних і місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів у сфері дорожнього руху;
організація забезпечення індивідуальних власників транспортних засобів платними стоянками та колективними гаражами;
вирішення інших питань дорожнього руху.
(назва статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI)До компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:
(абзац перший частини першої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI)виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;
(абзац другий частини першої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI)абзац третій частини першої статті 6 виключено
(згідно із Законом України
від 16.10.2012 р. N 5459-VI)розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;
формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;
контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування заходів, пов’язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;
контроль за підготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, забезпеченням розвитку сфери цих послуг;
організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;
здійснення та фінансування заходів, пов’язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;
проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;
організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;
встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;
прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;
(частину першу статті 6 доповнено новим абзацом тринадцятим
згідно із Законом України від 29.05.2014 р. N 1283-VII,
у зв’язку з цим абзаци тринадцятий – сімнадцятий вважати
відповідно абзацами чотирнадцятим – вісімнадцятим)керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;
контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;
організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;
накладання у межах своєї компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;
керівництво роботою по справлянню податків, зборів та інших обов’язкових платежів у сфері дорожнього руху.
Органи, визначені частиною першою цієї статті, мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.
Похожие записи: